Навігаційний супутник — штучний супутник Землі, призначений для забезпечення навігації у просторі.

Метеорологíчний супýтник — штучний супутник Землі, в програму роботи якого входить фотографування хмарності і інші спостереження за станом нижнього шару атмосфери. Метеорологічний супутник створюють для отримання з космосу метеорологічних даних про Землю, які використовуються для прогнозу погоди.

Супутники цього типу несуть на борту прилади, за допомогою яких спостерігають зокрема за температурою поверхні Землі і хмарним, сніговим і льодовим покривом. Методи отримання метеоінформації і способи її обробки за допомогою метеосупутників вивчає супутникова метеорологія.

Нептун - восьма по рахунку планета Сонячної системи. Середня далекість Нептуна від Сонця 30,1 а. е., період обертання по орбіті - 164 року і 288 днів. Видимий кутовий діаметр Нептуна складає близько 2°.

При вимірі настільки малого діаметра кутомірними пристосуваннями з поверхні Землі відносна помилка дуже велика. Уточнити діаметр Нептуна удалося 7 квітня 1967 р., коли планета у своєму русі на тлі зоряного неба заслонило одну з далеких зірок.

За результатами спостережень з декількох астрономічних обсерваторій екваторіальний діаметр Нептуна складає 50200 км.

Уран – третя за розмірами планета Сонячної системи, у 4 рази більша від Землі за діаметром. Уран настільки далеко від Землі, що його дуже рідко можна бачити неозброєним оком. Саме тому його відкрили тільки в ХVIII ст., після створення телескопа.

У березні 1781 р. англійський астроном Уільям Гершель спостерігав нічне небо в телескоп. Він виявив на небі якийсь об’єкт, який спочатку прийняв за нову комету, але виявилося, що це нова планета.

До цього було відомо тільки 6 планет і вважалося, що Сонячна система закінчується орбітою Сатурна. А нова планета, яку пізніше назвали Ураном, розташована удвічі дальше від Сонця, ніж Сатурн.

Сатурн є величезною кулею, що швидко обертається навколо своєї осі (з періодом - 10,23 години), складається переважно з рідкого водню і гелію, має товстий шар атмосфери. Сатурн обертається навколо Сонця за 29,46 років на середній відстані 1427 млн. км. Екваторіальний діаметр верхньої межі хмар - 120536 км, а полярний на кілька сотень кілометрів менший.

В атмосфері Сатурна міститься 94% водню і 6% гелію (за об'ємом). Маса в 95 разів більша за масу Землі, магнітне поле потужніше в тисячу разів. Вважається, що Сатурн має невелике ядро з силікатів і заліза, покрите льодом і глибоким шаром рідкого водню. У нього відомо більше 50 природних супутників, найбільший - Титан

Першим кораблем, що літав до Юпітера в 1973 році, був Pioneer 10, а пізніше це були Pioneer 11, Voyager 1, Voyager 2 і Ulysses. Космічний корабель Galileo нещодавно знаходився на постійній орбіті навколо Юпітера і надсилав одержані дані до 2002 року.

Вивчати планети-гіганти за допомогою космічної техніки почали на десятиліття пізніше, ніж планети земної групи. 3 березня 1972 р. із Землі стартував американський космічний апарат "Піонер-10". Через 6 місяців польоту апарат успішно минав пояс астероїдів і ще через 15 місяців досяг околиць "царя планет", пройшовши на відстані 130 300 км від нього в грудні 1973 р.

За розмірами Марс майже вдвічі, а за масою – в дев’ять разів менший від Землі, сила тяжіння на Марсі становить 0,39 земної. Вісь його обертання нахилена до площини орбіти під кутом 25°, завдяки чому на Марсі відбувається зміна пір року, а тривалість доби лише на 20 хв. менша за земну. Напрямок на точку перигелію Марса близький до напрямку на точку афелію Землі.

Тому коли обидві планети у своєму русі навколо Сонця опиняються поблизу цих точок водночас, тобто Марс перебуває у протистоянні до Землі, віддаль між ними стає найменшою – 56 млн. км. Таке взаємне положення Землі та Марса називається великим протистоянням.

Венера - друга по відстані від Сонця і найближча до Землі планета Сонячної системи. Середня відстань від Сонця 108 млн. км. Період обертання довкола нього - 225 доби. Під час нижніх з'єднань може наближатися до Землі до 40 млн. км, тобто ближче будь-якої іншої великої планети Сонячної системи. Синодичний період (від одного нижнього з'єднання до іншого) дорівнює 584 добі.

Найкращі умови видимості Венери на періоди елонгацій, хоча кутова відстань Венери від Сонця не перевищує 48%, внаслідок чого її видно або після заходу Сонця (вечірня зірка), або незадовго до його сходу (ранкова зірка). Венера - саме яскраве світило на небі, після Сонця і Місяця.

З найдавніших часів люди знали ті особливі світила на небі, які називаються планетами. На вигляд вони схожі на зірки, але відрізняються від них тим, що безперервно кочують по небу, переміщаючись з одного сузір'я до іншого. Шляхи їх складні. Якщо намалювати на зоряній карті шлях якої-небудь планети, то вийде лінія з якимись безперервними петлями і вигинами.

Планета pyxається спочатку справа наліво, все вперед і вперед. Потім зупиняється і, зачекавши, повертає назад. Пройшовши трохи у зворотний бік, вона знову прямує вперед, і pyxається все швидше і швидше до нової зупинки.

Стародавні учені настирливо прагнули розгадати цей дивний для пробної монети планет, та не змогли цього зробити. Ми тепер знаємо, що їх спроби були невдалі тому, що вони помилково вважали Землю нерухомим центром всього Всесвіту.

Всесвіт неймовірно величезне місце, настільки неймовірне, що навіть людська уява не може охопити всю глибину неосяжності Всесвіту. Що ж стосується нашої Сонячної системи, то за мірками Всесвіту вона лише його крихітна частина. Тоді як для нас, простих смертних мешканців маленької планети під назвою Земля, Сонячна система дуже велике місце, і, незважаючи на всі великі досягнення астрономії останніх років, багато що ще залишається незвіданим, ми лише починаємо наближатися до кордонів рідної Сонячної системи.